Пам'ять — це ти (2138028)

Незвичайна подорож Іспанією очима п’ятнадцятирічного хлопчика

Мене звати Гомер, і я втратив рідних на війні. У пʼятнадцять років пішки перейшов через Піренеї, повертаючись із екзилу. Я ріс сиротою на вулицях Барселони і дивився в очі смерті у тюрмі на «Урутват». Пив із Гемінґвеєм, вітався з Гітлером і кохався у машині Франко. Мені стріляли у спину і в серце. Я змусив замовкнути «Млин» і мене поцілувала Белья Доріта. Я тримав у руках ніж Сидячого Бика. Був там, де помирає вітер, і спав поміж втрачених скарбів. Мене розстрілювали. Я надихав одних геніїв і знайомився з іншими. Пив, доки не падав, сміявся до сліз, мріяв, крав і вбивав. І закохувався. Тричі. У ту саму жінку. Це моя історія. Це моя одіссея.

П'ятнадцятирічний підліток Гомер — єдиний син заможної родини з Барселони. Він залишився сам під час хаосу громадянської війни в Іспанії.  Безтурботність його життя різко змінилася боротьбою за виживання і за те, щоб попри всі труднощі, залишитися собою. Докладаючи неймовірних зусиль, щоб розшукати батька, він подорожує країною і постійно думає про Хлою — доньку фермера, яка врятувала його. Хоча їхні життя і цілковито  різні, та доля ще неодноразово даруватиме їм зустрічі.

Гомер зустріне кохання всього життя, пізнає ціну справжньої дружби, зробить чимало геройських і нерозважливих вчинків, а шлях йому вказуватимуть ті, кого він зустрічає, — прості подорожні й навіть загадкові примари американських індіанців, які намагаються повернути викрадені реліквії. 

Неочікувані зустрічі з Гемінґвеєм і Гітлером, поцілунки з Дорітою, любов і ненависть, радощі й біль, і головне — прагнення вижити і досягнути омріяних вершин — чи може все це бути життям однієї людини?