Книга Руйнація. League of Legends. Ентоні Рейнольдс (2270133)

Епічна історія про магію, помсту та імперію на краю загибелі. Перший в історії роман, дія якого відбувається у всесвіті League of Legends. Камавор — безжальна земля із закривавленим імʼям. Лицарі імперії несуть загибель усюди, куди ступають. Каліста прагне це змінити. Після коронації юного й егоцентричного Вієґо Каліста присягається стримувати згубні інстинкти свого дядька й бути повірницею, радницею і генералкою його війська. Однак плани руйнує отруйний кинджал убивці-найманця: клинок ранить Ізольду, дружину Вієґо, і та занедужує від загадкової невиліковної хвороби. Ізольді стає дедалі гірше, і Вієґо у своєму божевіллі та скорботі падає все нижче й от‑от потягне за собою весь Камавор. У спробі врятувати королівство Каліста наважується на відчайдушний крок — вирушає на пошуки загублених ще за давніх‑давен Благословенних островів. Подейкують, саме там можна віднайти порятунок для королеви. Але в столиці Благословенних островів аж геть не все так чисто, і мстивий наглядач прагне використати Калісту у власних жорстоких махінаціях. Їй доведеться обирати між вірністю королю і вчинком, у правильності якого вона не сумнівається, — адже навіть перед лицем непроглядної темряви найменший прояв честі може запалити промінь, що врятує світ. Чому варто прочитати книжку «Руйнація. League of Legends»? * Захоплива, сповнена інтриг та екшену історія, яка неодмінно сподобається шанувальникам фентезі, тематичних подій в League of Legends та ігор від Riot Forge. * Події книги відбуваються майже за 1000 років до подій Sentinels of Light і The Ruined King і детально описують те, як саме сталася «Руйнація». * Гідне доповнення всесвіту League of Legends. * Історія про кохання, втрату, війну та обов'язок. Про автора: Ентоні Рейнольдс — розробник ігор в Games Workshop (до середини 2000-х років), розробляв правила та написання історії для Warhammer, потім працював артменеджером студії. Свій перший роман опублікував у 2006 році. За цей час він написав кілька романів для видавництва Black Library, а також окремі книги, оповідання, аудіодрами. Розпочав роботу в Riot Games у 2014 році в Champ Team League of Legends, кілька років керував командою компанії Worldbuilding, написав купу оповідань.  Працював над  різними іграми, беручи участь у консультаціях, побудові світу, написанні сюжету та озвучуванні. Наразі працює над (начебто) надсекретним R&D проектом. Цитати: Про леді Калісту: > Відганяючи втому, Каліста обходила Військо. Вона хотіла, щоб солдати бачили > свою генералку. Часто зупинялася: декого хвалила, відзначаючи успіхи, з деким > жартувала, декому висловлювала співчуття. Ставала навколішки біля поранених, > тримала за руки тих, кого було не врятувати, і кровʼю малювала тризуб на чолі > тих, хто вже відійшов у засвіти, складаючи дяку за їхню сміливість — хоча їй > ті слова здавалися пустими, але ті, хто досі був живий, ніби чули в них якусь > утіху. Молодшим воїнам вона казала, що ті тепер ветерани, а справжнім > ветеранам кивала — їх вона впізнавала за очима, які давно вже не знали спокою. > Жерці в порцелянових масках обережно ступали полем, постукуючи пальцями в > пружну шкіру маленьких барабанів, щоб душі померлих могли знайти дорогу до > Шанованих Предків. Про короля Вієґо: > Вієґо був першим монархом в історії Камавору з хистом до чарів: як уважалося, > він успадкував його з материною кровʼю — і майже ніхто поза палацом не бачив > використання тих здібностей на власні очі. Це, власне, було однією із причин, > чому Вієґо хотів узяти участь у битві: щоб показати підданим і союзникам силу, > якою володів. Про магістерку Благословенних островів: > — Це дерево маленьке, але має вже понад триста років. Дивовижно, чи не так? А > знаєте, чому воно так довго живе?  > > Ґраель витріщився на неї, насупивши брови.  > > — Не... не знаю.  > > — Бо його слабкі сторони вчасно відсікаються, — заявила вона. — Життєва сила > дерев скінченна. Авжеж, допомагають сонце, вода й поживні речовини, але якщо > за деревом не доглядати, воно розтратить цінні сили, розвиваючи листя й гілля, > яке порушить його цілісність. Зашкодить естетиці.  > > — Ви говорите, що це шкодить естетиці, але тільки у ваших очах. Це ваша думка. > Що з того дереву?  > > Вона чмихнула й знову опустила погляд до дерева, зосередившись на роботі.  > > — Я стежу, щоб його коріння отримувало вдосталь води. Щоб воно отримувало таке > жадане сонячне світло. Воно живе або помирає, тому що я так хочу. Я для цього > дерева — бог. Тож, гадаю, тільки моя думка й має значення. > > Ерлок Ґраель нахмурився: він бачив у доводі магістерки безліч слабких місць, > але мав обачність на них не вказувати. Від суперечки з нею краще не стало б.  > > — Сторожі рубежів — як це дерево, — розмірковувала магістерка далі. — Я > доглядаю їх, піклуюся про них, годую їх. А іноді мушу відрізати листочок тут, > відсікти гілку там. Заради здоровʼя цілого.