Книга Покоївка. Ніта Проуз (2535012)

> Я — ваша покоївка. Я стільки всього знаю про вас. Та коли вже на те пішло, то > що ви знаєте про мене? Моллі Грей не така, як всі — вона не розуміє людей навколо і не вписується у соціальні стандарти. Кілька місяців тому померла її улюблена бабуся, тож розраду вона знайшла у роботі покоївки. Їй подобається досконало прибирати кімнати готелю і зникати до приходу гостей. Життя Моллі перевертається у той день, коли в одному з номерів вона знаходить труп постійного клієнта — багатія Чарльза Блека. Героїня стає першою і головною підозрюваною. Розгадати цю головоломку і підібрати ключі до таємниці доводиться самій Моллі. «Покоївка» — це роман, який крім захопливого детективного сюжету, пропонує поглянути глибше на життя людей, які не вписуються у соціальні стандарти. Чи вдасться усім нарешті побачити цю дивну невидиму покоївку? Чи зможе Моллі віднайти правду і довести свою невинність? Чому варто прочитати книжку «Покоївка»? * Найкраща книжка 2022 року у категорії «Детективи і трилери» за версією Goodreads * Захопливий детективний роман, який розкриває глибокий людський психологізм * Історія, що нагадує таємницю замкненої кімнати — всі таємниці можна розгадати, якщо достукатися до людського серця. Про авторку: Ніта Проуз — віцепрезидентка і редакційна директорка компанії Simon & Schuster в Торонто, Канада. Протягом кар’єри працювала в кількох видавництвах. «Покоївка» — її дебютний роман. Цитати з книжки: > Коли я одягаю свою форму покоївки, — але не таку старомодну, у стилі «Абатства > Даунтон», і не еротичне кліше у стилі «Плейбоя», а сліпучо-білу накрохмалену > сорочку і обтислу спідницю-олівець (з еластичної тканини, що гарно облягає) — > я набуваю цілісності. Коли я вбрана до роботи, то почуваюся впевненіше, наче > знаю, що мені казати та робити, принаймні частково. А коли я знімаю форму в > кінці дня, то почуваюся голою, вразливою і загубленою. > Життя — цікава штука. Сьогодні воно тебе дивує і завтра — теж. Та це можуть > бути два такі різні дива, як день і ніч, як біле і чорне, як добро і зло. > Вчора я знайшла мертвого пана Блека, а сьогодні Родні запросив мене на > побачення. Якщо буквально, то ми не «підемо» на побачення, ми «залишимося» на > побачення, бо воно відбудеться на нашому робочому місці. Та це питання > семантики. Головне тут слово — «побачення». Відколи ми з Родні були на > побаченні, минуло тридцять сім днів. «Терпіння винагороджується», казала Ба. О > Ба, ти мала рацію! > — Дивний цей світ, Моллі. Ще вчора я хвилювався, що недавні події віднадять > гостей і готель спорожніє. А сьогодні все достоту навпаки. Гостей все більше. > Пані приходять гуртом на чай, щоби тут просто понишпорити. Наші конференц-зали > заброньовані вщерть на місяць вперед. Ніби всі нишпорки-аматори. Вони думають, > що можуть запурхнути у готель і розгадати загадкову кончину пана Блека. > Подивіться-но на рецепцію. Та вони ледве дають собі раду.