Книга Дім на краю світу. Майкл Каннінґем (2535145)

Скандальна екранізація з Коліном Фарреллом, Робін Райт-Пенн, Далласом Робертсом і Сіссі Спейсек у головних ролях Втрата, сім’я, любов, дружба і відданість Знаменитий роман Майкла Каннінґема «Дім на краю світу» — це історія життя друзів, чиї долі то переплітаються, то знову роз'єднуються протягом трьох десятиліть, оголюючи живий нерв цілого покоління — нестримного, щирого і жадібного до всіх утіх життя. Після закінчення коледжу Боббі переїжджає в Нью-Йорк до друга дитинства Джонатана та його сусідки по кімнаті Клер — популярної любительки сексу, наркотиків та інших небезпечних розваг нічного міста. Боббі і Клер закохуються, руйнуючи всі плани Джонатана. А коли Клер вагітніє, трійця остаточно вирішує створити власну особливу сім'ю, де всі троє будуть брати участь у вихованні дитини, і  переїжджає на край світу — в невеликий фермерський будинок неподалік Вудстоку, місця, сповненого таємниць та чудес. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ДІМ НА КРАЮ СВІТУ»? * Роман-подорож крізь дитинство та зрілість, світоглядну безпритульність та одностатеве кохання, життя та смерть від одного з кращих американських письменників XXI століття і лавреата Пулітцерівської премії Майкла Каннінґема. * «Дім на краю світу» вміло змальовує напружені теми сучасного суспільства — гомосексуальності, СНІДу, нетрадиційних сімей. * Роман описує прагнення цілого покоління віднайти сенс в існуванні сім'ї, любові та загалом життя у світі, сповненому швидких змін. ЦИТАТИ: Про вроду > Накладати макіяж потрібно обережно, ніби розміновуєш бомбу; натомість гоління > — дія покваплива й неточна, від неї в умивальнику залишаються багряні > крапельки крові й білі ляпки з волоссям, мертвим, як скинута зміїна шкіра. > > Намиливши обличчя, я довго вдивлявся в дзеркало й оцінював ефект. Підведені > чорним очі по-павучому зблискували над пишною білою піною. Не був я схожим на > даму, але й мужнім не був. Я — щось геть інше. Існує дуже багато різних > способів бути вродливим. Про смерть > Мені спало на думку, що мертві теж беруть участь у триванні історії світу, > просто на певній дистанції. Смерть — вона така: ти присутній і відсутній > водночас, а твої друзі й далі базікають поміж ламп і меблів про того, ким ти > вже не є. > > Про любов > > У ту мить я вірив, що нікого в житті не любив, крім батьків і цих двох осіб. > Можливо, від свого першого кохання ми так ніколи й не оговтуємося. Можливо, в > підліткових поривах ми розкидаємося відданістю надміру легко й майже бездумно, > бо помилково вважаємо, що на все наше життя нам вистачить почуттів, які ми > зможемо віддати всім, кому захочемо. Про дім > Тепер ми живемо посеред поля з видом на гори. Між дощок нашого паркану > пробиваються колючі сині квіточки. Бджоли гудуть в екстазі щоденної роботи, а > молочно-біле небо клаптями звисає за деревами. Гори ці старі, зношені дощем і > вітром. Тут немає величі й анархії, як у фотогенічніших хребтів. Ці гори > відкидають гладеньку тінь, їхні кряжі не нагадують про скрегіт континентальних > плит. Вони поросли рівною бородою сосен і вирізають з неба скромні півмісяці. > > Коли перед нами проступають сині обриси дому, я згадую: дім — це ще й місце > для втечі. І це наш дім; можемо втікати від нього, а можемо й повертатися > сюди.