Книга Маленькі пташині серця. Вікторія Ллойд-Барлоу (2534993)

КНИГА УВІЙШЛА ДО ДОВГОГО СПИСКУ БУКЕРІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2023 РОКУ > Роман «Маленькі пташині серця» — це поетичний дебют, який майстерно переплітає > теми родини, дружби, походження, упереджень і травм із психологічною гостротою > і дотепністю. > > Журі Букерівської премії 2023 року Санді Форрестер живе з сім’єю в мальовничому Озерному краї північно-західної Англії. Вона не така як всі: деякі справи вирішує значно ретельніше за інших людей, у визначені дні мусить їсти тільки білу їжу, п'є лише газовані напої та уникає годинника. Вона має старий підручник з етикету, який допомагає орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, а коли щось іде не за планом, звертається до своєї сицилійської фольклорної скарбнички. Єдине, що Санді не в змозі контролювати, — свою розумну і вперту доньку-підлітка Доллі, яка ось-ось випурхне із сімейного гнізда на волю.  Коли поруч оселяється яскрава і харизматична пара Віти і Ролло, життя Форрестерів набуває яскравих кольорів. Сусіди порушують майже всі правила Сандей, але водночас поруч з ними вона вперше почувається потрібною. Але за їх чарівністю приховано щось значно темніше… Адже Санді має те, про що Віта мріяла все життя, — доньку.  ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «МАЛЕНЬКІ ПТАШИНІ СЕРЦЯ»? * Психологічна драма, що розгортається на кожній сторінці роману, — це унікальна можливість поглянути у внутрішній світ людини з аутизмом. * Проникливий портрет матері, яка приходить до розуміння сенсу любові, материнства і власної ідентичності. * Важливе нагадування про те, чому прийняття себе — це найголовніше для свободи. * Увійшла до довгого списку Букерівської премії з художньої літератури 2023 року ЦИТАТИ: > Світ — це лише низка кімнат, до яких я помилково потрапляю. І мені ніколи не > дають достатньо часу, щоб заспокоїтися, натомість кличуть в іншу кімнату, яка > вимагає якоїсь іншої, незрозумілої мені поведінки. > Я не заздрю здатності інших людей до адаптації, вона мене тривожить. Їхній > розум схожий на спійману рибу — виблискує, бореться й перебуває у вічному та > безглуздому русі по колу. Такі, як я, пливуть далі, незважаючи на навколишні > течії. > Я народилася з непереносимістю шуму і світла, а також із жагою до дотиків та > запахів. Робота з рослинами добре допомагає мені давати раду, хай і тимчасово, > моєму сенсорному дисбалансу. > Людей на картинах легше розуміти, аніж людей у житті. Їх можна розглядати як > завгодно довго й не переживати про надмірний чи неадекватний зоровий контакт. > На картинах повсюди є підказки про цих людей і їхні наміри, тоді, як у житті > їх легко пропустити. А деталі, які найбільше привертають мою увагу, > виявляються незначними та оманливими. Того вечора я дивилася на Віту й бачила > гарне волосся, тонкі зап’ястки в золотих ланцюжках браслетів і привітну > усмішку. Я не помітила, як її рука стискала руку моєї доньки та як пильно вони > дивилися одна на одну. Звісно, художник хоче, щоб на картині була помітна уся > незручна правда, яку він вкладає у привабливий образ. У житті ж часто усе > навпаки. > Мене завжди дивувала широта людських смаків. Я хочу робити вибір з обмеженої > кількості варіантів, щоб необхідність вибору не приголомшувала мене. Тому > обираю найпростіше, найлегше і найменш кольорове. Потреба уникати повторень, > шукати щось нове і яскраве для мене незбагненна. Утім прагнення людей до > різноманітності мене зворушує, бо я бачу в цьому демонстрацію надії чи навіть > віри. Що б це не було, мені його завжди бракувало, хоч я й хотіла його > пізнати. Оця дитяча віра, що десь там є щось, що ти іще не спробував, щось > краще — сукня, будинок чи страва — пізнати та розсмакувати це зможе лише той, > хто шукає, хто не припиняє пошуків.