Книга Баби-онучки. Саша Войцехівська (2795866)
2
В наличии
Код товара : 2795866
589 ₴

Хотите получить товар в подарок, но не знаете, как об этом сказать? Просто нажмите сюда, чтобы намекнуть о своем желании.
Оплата и возврат
Онлайн на сайте, картой или наличными при получении
Оплата с использованием промокода или подарочного сертификата не доступна для этого товара
Продавец может предложить внести частичную предоплату за заказ. В этом случае он уведомит реквизиты для оплаты при подтверждении заказа
Вы можете вернуть товар в течение 14 дней в соответствии с Законом Украины «О защите прав потребителей»
Описание товара
«Баби-онучки» — це книжка, що веде додому. До порога хати, де пахне сушеними
паперівками, а вишиті подушки вкриті мереживною накидкою. До бабиного слова і
рідної мови.
Усі тексти звучать по-різному — поліською, подільською, бойківською,
слобожанською та іншими діалектами України. Та всі вони — про досвід, який
героїні цієї збірки змогли пронести через десятиліття, голод, втрати, війну й
нові загрози. У час нинішньої російської агресії ці історії звучать як голос
спільної пам’яті, але, найголовніше — як опора і сила, що допомагають нам усім
вистояти сьогодні.
ПРО ЩО ЦЯ КНИЖКА?
* 32 різножанрові історії — художні оповідки, спогади, молитва; тут і дорослі
казки, і дитяча, і навіть верлібр тощо. Всі написані діалектами — Полісся,
Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Слобожанщини, Поділля, Криму та інших
етнорегіонів України.
* Жіночий досвід поколінь, де жінки стають тими, хто передає, і тими, хто
приймає.
* Культурна мапа України, створена не архівами, а живими голосами.
«Баби-онучки» — це художня збірка, написана говірками з різних куточків України,
у яких ми всі впізнаємо знайомі інтонації, улюблені слова, запахи й спогади про
свій дім. Тут бабусі ліплять пироги «по-миргородськи», варять мамалигу в
чавунчику, печуть пляцки за переписами з пожовклих зошитів, а найперше —
хвилюються, аби всі були ситі. А коли все впорано, сідають на ґанку й починають
говорити: про роботу на станції й розвантажені вагони, про те, як голодували,
вишивали маленьким хрестиком, садили цибулю, молилися за життя, проживали війну,
починали все спочатку знову і знову. Бо треба жити. Жити так, шоб аж вогóнь під
ногáми горі́в.
Слова, як пацьорки, — фіґлі, більонкий, оброді́тиса, бинда, жужалка, минута,
теперка, рундук, хвартух, времня, ґаблі, нашинський, хранити — слова, що
переходять від баби до онучки, як тонка невидима нитка, що тягнеться з прадавніх
віків аж дотепер. Мова як оберіг, мова як спільність, мова як дар і як тиха
відповідь на одвічне запитання: «А чія ти?».
Отзывы и вопросы о товаре 0
0.0
Нет оценок
Помогите другим пользователям с выбором — будьте первым, кто поделится своим мнением об этом товаре.

































