Книга Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій. Огастін Седжвік (9786177965267) (2795628)
3
В наличии
Код товара : 2795628
409 ₴

Хотите получить товар в подарок, но не знаете, как об этом сказать? Просто нажмите сюда, чтобы намекнуть о своем желании.
Оплата и возврат
Онлайн на сайте, картой или наличными при получении
Оплата с использованием промокода или подарочного сертификата не доступна для этого товара
Продавец может предложить внести частичную предоплату за заказ. В этом случае он уведомит реквизиты для оплаты при подтверждении заказа
Вы можете вернуть товар в течение 14 дней в соответствии с Законом Украины «О защите прав потребителей»
Характеристики товара
Бренд
Страна производства
Украина
Язык
Украинский
Год издательства
2021
Количество страниц
Описание товара
Щодня мільйони людей у світі починають з чашки кави. Але мало хто замислюється
про те, що цей напій з'явився на нашому столі не так давно. І почалося все з
англійського торговця Джеймса Гілла, який у XX столітті хитрістю і жорстокістю
побудував цілу кавову імперію в Республіці Ель-Сальвадор. Саме про це розповідає
дослідник історії їжі, роботи та капіталізму Огастін Седжвік у своїй книжці
«Каваленд».
Адаптувавши інновації промислової революції до плантаційного землеробства,
Джеймс Гілл перетворив Сальвадор на потужне виробництво — місце надзвичайної
продуктивності, нерівності та насильства. На його плантаціях панували нелюдські
умови — кава стала символом капіталізму, тож люди, які знаходилися в
підпорядкуванні власника плантації, були фактично рабами — працювали багато, а
отримували за це мало. До сьогодні деякі кавові магнати використовують ці
негуманні методи, а люди вимушені працювати на них, щоб вижити.
«Каваленд» показує справжню ціну нашої ранкової кави і змушує замислитися, в
яких умовах було створено наш улюблений напій.
ЧИМ ХОРОША КНИГА КАВАЛЕНД
* Кава набула популярності й перетворилася на необхідний атрибут сучасного
суспільства усього за 200 років. І цю історію становлення її як надзвичайно
поширеного фактично наркотику мало хто знає. А особливо любителям кави мало
відомо про жорстокість, яка панувала на кавових плантаціях, і про Джеймса
Гілла, засновника однієї з перших кавових династій у XX столітті.
* У книзі стільки перипетій, що часом забуваєш, що читаєш не про наркобаронів,
а про виробників звичайної, здавалося б, кави.
ПРО ОГАСТІНА СЕДЖВІКА
Огастін Седжвік - викладач історії та культури Америки в Міському університеті
Нью-Йорка.
ЦИТАТИ З КНИЖКИ
Давні уявлення медицини про каву:
Медична думка тієї епохи вважала, що існує чотири «тілесні соки»: кров, флегма і
два види жовчі — чорна й жовта. Хвороба — це порушення «рівноваги» тілесних
соків, а завдання лікаря — відновити її за допомогою дієти, кровопускання або,
на крайній випадок, хірургічної операції. Їжу класифікували за чотирма
категоріями: «гаряча», «холодна», «волога» й «суха». Проте кава, як, до слова,
чай і шоколад, не вписувалася в якусь одну категорію. Вона гаряча і стимулює,
але водночас охолоджує і має сечогінний ефект. Кава вступала в суперечність з
уявленнями про організм людини, які панували добрих півтори тисячі років.
По-різному уявляли й ефект кави. Пропоненти нового напою стверджували, що кава
зміцнює організм, а опоненти вважали, що вона викликає нездорові наслідки,
зокрема імпотенцію.
Про зв'язок кави та воєн:
Пік виробництва кави на Гаїті провістив і його кінець. Кава — продукт імперської
влади і рабовласницької системи — стала жертвою Гаїтянської революції, яка
почалася 1791 року з повстання рабів і закінчилася скасуванням рабства та
проголошенням незалежності1804-го. Втративши Гаїті, найціннішу колонію Франції
на Карибах, Наполеон перемкнувся на Європу і 1808 року вдерся в Португалію,
маючи на меті захопити лісабонський порт. Португалія удару не витримала, і
королівський двір утік за океан у Ріо-де-Жанейро. Щоб якось пожвавити місцеву
торгівлю, португальський король дозволив заходити в бразильські порти кораблям
зі США, які привозили рабів і йшли назад із вантажем кави. Невдовзі бразильські
плантатори кинулися випалювати землі під нові плантації. За димом пішло майже
8000 квадратних кілометрів лісів: сірий попіл випадав навіть у центрі Ріо, а
сонце світило, ніби крізь закопчене скло. У 1790 році штат Ріо-де-Жанейро
виробляв лише одну тонну кавових зерен, суто для місцевого споживання. Уже в
1830-х роках Бразилія обігнала острів Ява, а на середину ХІХ століття сотні
тисяч бразильських рабів виробляли 50 відсотків усієї кави у світі — і все
тільки починалося.
Як з'явилася «перерва на каву»:
Попри рекламні зусилля виробників кави, вирішальний внесок у те, що в країні
утвердилася повноцінна перерва на каву, зробили самі робітники. Вони звикли пити
каву на робочому місці під час війни і не хотіли відмовлятися від цієї звички
навіть після того, як робити перерву перестали. «Втекти на каву» стало щоденним
ритуалом на фабриках і в конторах, і це, як писав журнал «Форбс»,«руйнувало
виробничі графіки». Урешті-решт роботодавці кинули боротися з реальністю і
включили цю практику в робочий день. На початку 1950-х у широкий вжиток увійшло
поняття «кава-брейк»: воно відбивало новий консенсус, що час на каву — це
органічна частина нормального робочого дня.
Отзывы и вопросы о товаре 0
0.0
Нет оценок
Помогите другим пользователям с выбором — будьте первым, кто поделится своим мнением об этом товаре.








































