Свічки церковні купити

Приходячи вперше до церкви, часто людина не вміє ні правильно хреститися, ні підходити до ікон, ні ставити свічку. І тоді він починає спостерігати за тим, як це роблять оточуючі, питати поради у церковних і власних бабусь. Ось тут і підстерігає початківця головна небезпека: в своєму прагненні до осягнення внутрішнього життя Храму набратися не істина, а уявних знань про Церкву, звернутися не до віри, а до навколоцерковних забобонів.

Церковні свічки купити и як поставити свічку в Храмі?

Здавалося б, що простіше - поставити свічку? Купуєте, підходите до обраної святині (ікона, мощі, розп'яття), два рази хреститеся, запалюєте і ставите свічку, ще раз хреститеся. Одночасно моліться. І все ж цей простий звичай приносити Богові малу жертву обріс такими ритуалами, що впору розгубитися ... Які ж основні церковні забобони, пов'язані зі свічками, зустрічаються на шляху до Церкви? І що стоїть за ними?

1. Чим товща свічка - тим краще. Чим більше свічок ставити - тим теж краще. Свічка - символ малої жертви, знак гарячої любові, молитовного благоговіння до Господа. Тому важливо ставити свічку від серця і з любов'ю, з гарячою молитвою. А яку і скільки - залишається цілком на ваш розсуд. Богу ж однаково бажана будь-яка свічка. Багато ж товстих свічок, поставлених формально, без віри, - все одно що декоративні свічки, запалені для прикраси інтер'єру: толку від них не буде.
2. Не можна божий вогорь брати і ставити лівою рукою, передавати через ліве плече. Ліва рука і плече традиційно вважаються "нечистими". Але це скоріше язичницьке ставлення до тіла, а не християнське. В Біблії і православних працях святих отців немає ніяких вказівок щодо того, як ставити або передавати свічку. Зате точно відомо інше: під час служби свічки краще взагалі не передавати, щоб не відволікати молільників.
3. Свічці не можна підплавлювати низ: підпалюешь ніжки святому, якого ставиш. Наївне марновірство. Насправді свічка - це ж не святий. Тому цілком допустимо злегка обпалити її низ на вогні, щоб вона міцніше трималася в гнізді підсвічника.
4. Свічку потрібно запалювати від лампади, а не від інших свічок. Інакше візьмеш на себе чужі гріхи. Запальничкою або сірниками свічку запалювати - гріх. Знову просте марновірство, продиктоване, цілком ймовірно, зайвим завзяттям. Зручніше за все запалювати свічку саме від інших свічок і ставити в будь-яке вільне гніздо. Якщо ж підсвічник зайнятий, просто покладіть на нього незапалену свічку: коли звільниться місце, служниця обов'язково її запалить і поставить. Пам'ятаємо: головне не ритуал, а внутрішня молитва. До речі, якраз від лампадки свічку краще не запалювати. Між іншим, за досить земним міркуванням: щоб не забруднити лампадку капанням воску і випадково не загасити.
5. Не можна задувати вогонь: так роблять тільки біси. Потрібно гасити двома пальцями або підсвічником. Свічки можна гасити так, як вам зручніше. Ніяких вказівок до цього в священних книгах немає.
6. Свічка очищає, знімає негативну енергію, тому їх корисно палити  в дома / на роботі, в кімнаті з маленькою дитиною. Свічка - знак любові до Бога, полум'яної віри, бажання виправитися, жити за його законами. Запалена під час домашньої молитви, свічка допомагає зосередитися. Спроби ж "спалити" негативну енергію за допомогою церковної свічки - чистої води магія, до християнства не має ніякого відношення. Відповідно, і безрезультативність.
7. Купувати можна тільки парну кількість. Скільки і яких купувати воскових виробыв - залишається цілком на розсуд прихожанина. Чітких посібників до цього немає. Традиційно ж ставиться кілька свічок. Наприклад, до свята (ікона в центрі храму), головною шанованій святині храму, ікони всіх святих, за здравіє (до будь-якої ікони), за упокій (на спеціальний прямокутний столик з розп'яттям - напередодні).
8. Якщо поставлена ​​свічка догорить до кінця - бажання збудеться. Її не повинен ніхто чіпати, переставляти, гасити. Запалення свічки - не ворожіння і не спосіб загадувати бажання. Про щось святого можна тільки з молитвою попросити. Сама ж по собі свічка не дає ніяких гарантій того, що бажання здійсниться. До речі, деякі навіть не розуміють, що, "захищаючи" свою свічку, з гнівом і докорами обрушився на інших прихожан, вони тим самим грішать: Бог заповідав любити ближнього, а не ставити його вище простих воскових виробів.
9. Свічка потріскує, впала або згасла - поганий знак. Свічка потріскує від того, що всередину воску при виготовленні потрапила вода. Падає - якщо її зачепити або погано поставити. Гасне від протягу, ненавмисного фізичного впливу. У цих простих фізичних процесах не варто шукати сакральний сенс.
10. Свічки треба купувати в тому храмі, де збираєшся ставити. З чужими приходити - гріх. І знову - цілком мирське пояснення ситуації забобонів: свічка - це жертва не тільки Богу, але і конкретного храму. Товар продаються за ціною, явно перевищує собівартість: купуючи її, ви тим самим жертвуєте певній церкви, якій потрібно оплачувати комунальні послуги, ремонт, праця співочих і т.д. Тому коректніше матеріально допомогти саме тому храму, в який ви прийшли.

І наостанок хочеться згадати ще про одну забобонності: нібито якщо поставити свічку на переддень за живу людину - той помре. Звичайно, вірити в це наївно, так само як і взагалі в порчу або пристріт, або в те, що якщо скрутити дві свічки разом і так запалити - чоловік з дружиною будуть жити довго і щасливо ... Взагалі навколо свічок ходить набагато більше забобонів, ніж десять або навіть двадцять. Втім, вони не страшні, якщо підходити до віри критично і усвідомлено, навчаючись відрізняти людський вимисел від божественної правди.