Книга Імена. Слава Свiтова (2258259)

Збірка малої прози Слави Світової — путівник у світ дуже різної жіночності: часом шерехатої й зашкарублої, часом тонкої, майже невловної. Бо такою і є кожна жінка: багатоликою й багатоіменною — як для світу, так і для себе самої. У цій книжці є багатоповерхівки і старі піаніно, полуниці й гранати, незручні пальці, тьмяні дзеркала, токсичні стосунки й невловимі слова, законсервовані на потім. А ще є жінки. Бо там, де є жінки, завжди є їхні історії. Іноді ці жінки нам не знайомі. А іноді у них, як і у їхніх історій, є імена. > «Ось моя перша і дуже ймовірно, що остання книжка для дорослих. Моя невидима, > інша півкуля Місяця, та, яка постійно вкрита Тінню, яку майже ніхто ніколи не > бачив. Але я обережно взяла її у долоні й наважилася піднести до світла.  > > Колись давно мені порадили вивчати себе й усі свої емоційні стани під > мікроскопом. Казали: пізнаєш себе — й усі інші люди будуть у тебе немов на > долоні, ти читамеш їх, наче книжки. Що ж, багато років минуло звідтоді, читати > людей, як книжки, я так і не навчилася, але вчуся бути чутливою до себе, до > інших і до світу.  > > Я писала цю книжку, коли мені було надзвичайно боляче й страшно, тому на > сторінках є і старість, і смерть, і біль, і пошук нових сенсів, і рубці, які > ниють на дощ. Я писала цю книжку, коли мені було невимовно спокійно і радісно, > тому поруч із темним і неприємним знайшлося тут також місце для дивного і > прекрасного, чесного і пульсуючого, живого і вразливого. На кожній сторінці є > трішки мене, трішки вигадки, і трішки правди. На кожній сторінці, ймовірно, ви > зможете впізнати і себе також. Бо коли я писала цю книжку, то хотіла саме > цього — щоби вона стала для когось дзеркалом.  > > Але з дзеркалами не завжди буває просто: вони бувають кривими, тьмяними, > часом, беруться тріщинами. Та важливо не відвертати погляд, важливо витримати > все те, що вглядається у нас, ховається десь поза невловимою Тінню і звучить > різними голосами. Важливо все це витримати, щоб нарешті поза химерним > розгледіти себе, а поза зловісним шепотінням почути нарешті власний голос», — > Слава Світова.